Дону ДіМарку було п'ятдесят сім, коли з'ясувалося, що він хворий на рак і жити йому залишилося лише дванадцять місяців. Не бажаючи здаватися, підтримуваний люблячою дружиною, дітьми та онуками, він вирішує за відведений йому час здійснити нездійснені мрії і побачитися з людьми, з якими з різних причин колись втратив зв'язок. Незважаючи на все погіршення, він виконує намічене, переосмислюючи і переоцінюючи власне життя.