Єпископ Віссаріон (Нечаєв), який прослужив у сані священика тридцять з лишком років, як ніхто інший розумів виняткову значущість для порятунку в Христі саме тих уривків зі слова Божого, що звучать для побудови парафіян під час всенощного чування або вечірні. Тому при складанні своїх «Тлумачень» священик, а потім ієрарх «прагне до того, щоб, не нехтуючи вимогами вченої допитливості, полегшити розуміння паремій для тих осіб, які, чуючи їх читання при богослужінні, шукають у них духовного настанови» («Віра і Церква», 1901, кн. 2, с. 320). Спочатку автор надає коротке поняття про зміст цієї біблійної книги, її найменування та письменника. Потім (що особливо важливо) розкривається зв'язок почутого нами у церковному читанні з попередніми подіями біблійної (чи євангельської) історії. Далі слідує «класичне» пояснення біблійного тексту — вірш за віршем. І, нарешті, єпископ Віссаріон наводить свого роду «місток» між паремією і святковою (згадуваною) Церквою подією. Останнє є вмілим церковно-педагогічним прийомом — запитаємо себе: чи багато хто з нас, навіть при хорошому знанні церковно-слов'янської мови, що полегшує розуміння читання, здатний побачити крізь призму біблійної історії старозавітний прообраз церковного свята? Головним же принципом тлумачення біблійних віршів для з'ясування слова Божого за допомогою самого слова Божого, тобто автор не лише вказує на паралельні місця Біблії, але й докладно розбирає їх, обов'язково додаючи до кожного вірша святоотцівські тлумачення. І вже після цього наводить дані сучасної йому біблійної науки, що робить такі тлумачення найцікавішими та завершенішими. «Викладено тлумачення із чудовою простотою та ясністю. Зайвих слів немає. Мета автора подати навчання читачам, досягається цілком. Ясна, світла думка передається прозорою, ясною, місцями високохудожньою мовою. При стислості промови — чудова повнота і глибина думок» («Церковні Відомості, 1894, № 30, с. 1041). >