«…Так, зовсім не дурнем був Сергій Ілліч Кузеванов, а дуже навіть розумною та корисною для свого сімейства людиною. І помилялися ті, хто вважав його ненаситним хапугою-корупціонером, який плюнув заради особистої вигоди на людей. Звичайно ж, не заради грошей намагався Кузеванов, а, як багато людей пенсіонерського віку, заради інтонації близьких. Адже якщо немає в людини на схилі її днів нічого за душею – ні грошей, ні нерухомості, то якої інтонації вона може чекати від близьких? "На тобі твій суп!" - Грубим голосом скаже йому дружина. А то, мабуть, зовсім нічого не скаже, а тільки обтяжливо промовчить, метнувши миску з варевом під ніс бідолашному. І тоді така тиша в будинку настане, яка буває, коли поїзд, що проїхав по глухій міській околиці, надовго перекине протяжним своїм гудком усі дрібні живі звуки. Так, ось як уміє мовчати дружина незаможної людини. Втім, що мовчати... Вона й супу, мабуть, йому не подасть...»