«…Я був наймолодшим, і так вийшло, що я був ще й єдиним спадкоємцем сімейства. Рід Матковських міг перерватися на мені, а міг і не перерватися, як знати, господи вибач. Зрозумійте, вся увага була прикута не до діда і не до тітки, що прибула прямо з Парижа, але до мене - адже саме на мені лежала величезна відповідальність. І все переживали через мене. Зрозуміти можна. так і ні. Не знаю, як так вийшло…»