…Дуже скоро стало зрозуміло, що в цьому місці немає жодних сторонніх тварин, які можуть загрожувати здоров'ю. З того часу діва, скинувши з себе практично всі речі та зброю за непотрібністю, ходила без нічого. Колишній серійний вбивця з нагородою за свою голову не залишав центру цього майданчика. Просто ходив між поваленими стовбурами, розгрібав гілки та листя, щоб наступного дня робити те саме, а потім сидів і щось креслив у повітрі. Мабуть, за проведений всередині аномалії час вже зовсім зневірився на будь-які дії в принципі. Діва хотіла придивитися до знаків, але незабаром зрозуміла, що це швидше марення божевільного, ніж обдумана і виплеснута в таку форму думка. Малюнки на стовбурах їй теж мало чим допомогли, часто повторюючи погано намальовану пику з вівтаря. І все одно це не виявився настільки марним днем — для себе діва визначила, що до злого в минулому чоловіка, якого мала намір вбити за нагороду, зараз не відчуває нічого. Або майже нічого…