Нехай світ усім здається у райдужному світлі. І напасті йшли, як веселий анекдот та гумор. І всі шпильки перетворювалися на сміх. Погані моменти життя ввижалися маленьким їжачком, збентеженою лисицею, загадковим Шириком-пириком і йшли стороною ходою Кота-колоброда, що завжди тихо гуляє в парку. Він йде з темних забутих кутів свого будинку, щоб знайти яскраве світило. Нехай деякі дивацтва перетворюються на казкових істот, а буденність та заштампованість – на легку болючість. Все здається простіше, коли є серед нас чарівність і неординарність: то злітає Людина-птиця, то викочується Ширик-пирик, то ставить заковики Зайчик-золотайчик. І все сміється і оживає, навіть неживе, і розмовляє, як і живий світ. І біжить за всіма слідом Нікі-паровозик, щоб теж не пропустити уроки природи. Усьому є місце на Божій землі. І навіть Годинник Вовка зупиняється, щоб дати сонечку злетіти. І летить Повітряний дзвін, сповіщаючи про це всім.