Трактат знаменитого неоплатоніка V ст. н.е. Прокла Лікійського «Початку фізики» довгий час не привертав до себе належної уваги, на яку він сам по собі більш ніж заслуговує. Незважаючи на те, що трактат є коротким викладом арістотелівського вчення про рух, жанр його видається вельми незвичайним для античності. Ніхто крім Прокла не намагався подати фізичне вчення перипатетиків у вигляді системи теорем, що супроводжуються доказами. Єдиний твір, яким можна було б співвіднести "Початки фізики", - це знамениті "Початки" Евкліда. Трактат складається з двох частин і включає, загалом, 52 теореми. Кожна частина відкривається списком тверджень, які приймаються без підтвердження. Прокл зібрав і впорядкував у своєму трактаті все, що може бути викладено з математичною точністю у VI та VIII книгах аристотелівської «Фізики» та I книги його трактату «Про небо».