Хіба може гра, що колись завела чотирьох хлопчаків у занедбаний будинок, закінчитися погано? Перетворити безневинний похід на найстрашнішу подію життя? Звичайно ж ні! І це не біда, що хлопчиків залишилося тільки троє, не біда, що шляхи їх розійшлися. Що кожен із них, так чи інакше, провів останні двадцять п'ять років на острові власної самотності. Але щось зрушило у тінях минулого. Щось, що ховалося тоді в будинку, знову ожило. І, повертаючись, тихо шепоче у темряві: «Ласкаво просимо до Будинку Ночі».