«…Відвернувшись до птахів, вона не одразу помітила двох людей, що виходять з арки двоповерхового будинку. Не звернула вона на них уваги й тоді, коли, порівнявшись із ними, пройшла далі.— Стояти! — здригнулася вона від крику, що пролунав ззаду, і про всяк випадок завмерла на місці. - Стояти, я сказав. Стояти! Лариса метнулася вбік і притулилася до стіни будинку. В той же момент вона почула легку бавовну і, обернувшись на звук, побачила, як людина, що бігла, раптом неприродно смикнувся і опустився на асфальт. Її очі розширилися від страху. Вона хотіла крикнути, але лише беззвучно відкрила рота…»