Ліс часто сприймають як символ природи, антипод цивілізації: де починається ліс, там закінчується культура. Однак ця книга представляє читачеві зовсім іншу картину. У будь-якій країні світу, де росте ліс, він грає в житті людей величезну роль, проте ставлення до нього може бути різним. У Німеччині зв'язки між людиною та лісом традиційно дуже сильні. Це відбивається у вигляді лісів – доглянутих, слухняних, пронизаних частою мережею доріжок і покажчиків. Не менш яскраво явлений і зворотний бік – лісом просочена вся німецька культура. Від знаменитої битви у Тевтобурзькому лісі, через казки та народні пісні ліс приходить у поезію, музику та театр, наповнюючи німецький романтизм та надихаючи екологічні рухи XX століття. Тому, щоб розповісти історію лісу, німецькому автору треба наважитися осягнути неосяжне і поєднати непоєднуване – економіку та поезію, ботаніку та політику, археологію та охорону природи. Саме таким шляхом і йде автор «Історії лісу», палеоботанік, професор Ганноверського університету. Його книга розповідає читачеві історію не лише лісу, а й людей – їхні стосунки до природи, їхні господарства та культури.