Істина – слабка річ. Воно не має сили. Єдина сила, якою володіє Істина, — це сила, яку ми їй надаємо. Могутність націй зростає й падає з тією ж невблаганною впевненістю, як океани. Сили, невидимі й невідомі, штовхають і тягнуть із невпинною рішучістю. Течії, які формують світ, легко ігнорувати, доки вода не підніметься й люди не потонуть. У Королівстві Варгейт приплив змінився, і вода піднімається. Новий правитель сидить на старовинному троні. Іноземні країни, століттями налякані силою драконів Варгейта та її армій, повстають, щоб скинути старий порядок. Фейри, яких дехто вважає не більш ніж міфом, ходять полями Варгейта та її палатами ради. У королівстві є ті, хто бачить руйнування як слабкість, а слабкість як можливість. Є помилки, які потрібно виправити. Кров, яку потрібно пролити. Усе в гонитві за помстою.

Є ті, хто міг би кинути виклик заклику й протистояти хвилі насильства й крові. Шість паладинів, обраних Фортуною, принаймні так стверджується. Вони схожі на місяць чи зірки — не знають, яку владу мають над світом. Вони йдуть обраним для них шляхом, і якщо їхня смерть приносить радість чи горе, вони не знають нічого, крім своєї подорожі. Це Правда. Їхня доля. Хіба що вони зможуть зруйнувати зв’язки стародавнього закону та створити власну Істину.