Ці небесні гіганти прожили недовге, але яскраве життя. Ці колос були гордістю СРСР, візитною карткою молодої радянської цивілізації. У 1930-ті роки багато країн намагалися будувати величезні літаки, але найбільшого успіху досягли вітчизняні авіаконструктори. Такі велетні, як шестимоторні ТБ-4 та К-7, восьмимоторний «Максим Горький» та дванадцятимоторний Г-1, досі вражають уяву. Армади цих повітряних Левіафанів мали за потреби засипати бомбами і залити отруйною хімією будь-якого противника, а потім доставити в його тил десанти з танками, автотранспортом, артилерією — такою була стратегічна концепція радянських ВПС на початку 1930-х років. Чому ці плани так і залишилися. на папері? Чому століття літаків-гігантів виявилося таким недовгим? Чому вони не виправдали сподівань на них і не зіграв і скільки-небудь помітної ролі у Другій світовій війні? Нова книга провідного історика авіації відповідає на всі ці питання.