У 1936 році, за завданням соціалістичного книжкового клубу, Орвелл вирушає в індустріальні глибинки Йоркшира і Ланкашіру для того, щоб на місці ознайомитися із станом справ на шахтарській півночі Англії. Результатом цієї поїздки стала повість "Дорога на Уиган-пірс", що розповідає про нелюдські умови життя і роботи шахтарів. З вражаючою дійшлістю Орвелл не лише вивчив і описав страхітливу працю в забоях і жахливі житлові умови робітників, але і спробував зрозуміти і дати пояснення, чому, наприклад, безробітний бідняк вважає за краще купувати білу булку і цукерки замість свіжих овочів і корисного сірого хліба. Зрештою ця книга привела до розриву автора з прогресивним видавцем. Соціалізм, про який там гаряче тлумачить Орвелл, образив правовірного західного соціаліста кепкуваннями над теорією марксизму і практикою сталінізму, оскільки орвеллівський соціалізм - це попросту людяність і нічого іншого.