Святитель Феофан, Затворник Вишенський (1815-1894), залишив багату духовно-літературну спадщину. Особливе місце у письменницьких працях преосвященного Феофана займають його листи до різних людей, часто мирян, які шукають спасіння у Христі. Вони є відповіддю на безліч проблем його духовних дітей, які випливають з одного єдиного питання: «Що є духовне життя і як на нього налаштуватися?». Це – основне життєве питання у всі часи, воно стоїть також і перед християнами наших днів. Листи, наведені у запропонованому виданні, єпископ Феофан пише молодій дівчині, "яка заміж не хоче, але й у монастир не зібралася з духом". Ці листи - відвертий і докладний опис внутрішнього життя людини. Дивує, як святитель Феофан чуйно вловлює духовні потреби того, хто писав, сердечно і терпляче роз'яснює всі питання та здивування, дає керівництво до духовного устрою життя у світі. Він говорить про необхідність оновлення і самоочищення через відразу від гріха, боротьбу з пристрастями, покаяння, молитву і возз'єднання з Богом для спасіння душі. вони і зараз зміцнюють у нас духовні ревнощі, спрямовують нас на шлях істини, сприяють досконалості в богопізнанні та богоугодному житті і дають надію на спасіння.