Сонячним днем вулицею столиці йшла людина. Піджак та штани, придбані ним напередодні в одному з найдорожчих бутіків Кутузовського проспекту, сиділи чудово. Комір білої сорочки трохи великий, але це не псувало вигляду. Навпаки, надавало пану артистичного шарму. Такою непохитною впевненістю віяло від цієї людини, так він, здавалося, відчував себе завжди і скрізь господарем становища, що люди, що випадково опинилися в цей момент поряд з ним, мимоволі заглядалися на нього, намагаючись вгадати, хто він, у яких справах крокує цією вулицею, і в чому полягають ті приховані від сторонніх очей обставини, які дозволяють йому кожну секунду кидати сміливий виклик усім перехожим ... Ніхто з цієї безлічі перехожих, що крокували в життєрадісному настрої поряд з тихо усміхненим своїм думкам шикарно одягненим паном, не міг і підозрювати, що воз підозрювати, що – один із найнебезпечніших і найхитріших божевільних не лише Росії, а й світу. Король психов. Текст в авторській редакції