Нова книга великого російського Поета звернена до Читача, для якого російська поезія – незнищенна супердержава, а почуття людської гідності – незнищенна цінність. У цій книзі Ю. Моріц вперше називає себе Поеткою і вводить в обіг новий платіжний засіб: Читач і Поетка розплачуються один з одним «люблями». Саме їй належить висловлювання, що поезія – «дар мови у момент втрати свідомості». Завдяки унікальності свого таланту, Ю. Моріц перетворює колір і лінію на такі вірші, і в цьому її принципова відмінність від «рисуючих письменників». Надзвичайна сила, ніжність і глибина цієї книги, «чиста лірика опору» і органічне почуття прекрасного, її пронизливе, це велика подія і дорогоцінне послання Читачеві нових часів.