Поліна ніколи не забуде про те, що сталося з нею в юності. Нині вона успішна жінка. А тоді була заляканою дівчинкою, яка з благанням дивилася в очі трьом насильникам. Але вони не пошкодували її. Як і вона не пошкодувала потім свою дочку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла до іншого міста, до іншого життя. Але хіба можна втекти від себе? Жінка мало не потрапляє у ДТП. Її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі знайомі та рідні риси… Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..