У 1942 році нацисти відправили близько 4,5 тисяч югославських ув'язнених до концентраційних таборів у Північній Норвегії. Коли війна закінчилася, живою залишалася лише одна третина. Деякі страхи концентраційних таборів стали загальновідомими. Виявились незбагненні речі. Геноцид. Масове знищення людей. Нацистські монстри. І не лише нацистські. Охоронцями у цих таборах служили й норвежці. Багатьом із них було після війни засуджено за жорстоке поводження та вбивство ув'язнених. Як це виявилося можливим? Можливо, ці люди були психічно ненормальними, монстрами? Чи це результат дії ненормальних соціальних систем та відносин? Нільс Крісті докладно розбирає це у своїй магістерській дисертації, що вийшла у вигляді книги у 1952 році. Сьогодні, ще через півстоліття, відповідь на ці питання постає в ще більш похмурих тонах. Явлення в дусі Голокосту багатьма вважаються закономірними результатами розвитку нашої цивілізації.