Гарпії всюдисущі і завжди насторожі, тому нам від них не вислизнути. Ключ до розгадки криється в їхньому імені — «викрадачки», «злодії». Вони персоніфікували критське божество смерті, представлене в «Одіссеї» бурхливим вітром. В індуїстській теогонії вони стають демонами небосхилу, прекрасними, як великі хижі птахи. Безперервно змінюючись з віку в століття, вони приймають все нові, незвичні образи, що перетікають одне в інше у вічному русі, схожому на хвилювання моря, де вони й зародилися. Вони старі, як небо, старі, як смерть. Гарпії — образ матері, що пожирає, космічної істоти, яка ковтає і вивергає в одному вічному подвійному русі. Тому вони споріднені з бородатими сиренами, богинями-зміями, що вивергають великі річки, божествам хтонічних глибин. Якщо вам сниться, що ви їсте печінку гарпії, ви скоро помрете.

Габріель Вітткоп розповідає про походження, звички, долі та метаморфози гарпій. Ілюстрації автора.