Новорічні свята заслужено називають часом чудес. Але чи є місце цьому диву в дорослих серцях? Всі ми родом із дитинства, але чомусь виростаючи, забуваємо про те, що було так важливо багато років тому. Пам'ятаєте засніжені кучугури, свист хуртовини, і як боялися зайти додому, щоб нас не загнали через губи, що тремтіли від холоду? А як щодо віника, яким струшували сніг із теплих курточок? А як же листи Дідусеві Морозу і старання не заснути напередодні Нового року, щоб побачити, як добрячок ховається під ялинкою з подарунками? Так, все змінюється, люди стають раціональнішими, але одна річ ніколи не зникне – віра в чудеса. Ця казка не тільки для маленьких читачів, вона допоможе кожному з нас повернутися в обійми чудових спогадів про снігові дні. Я – за чаклунство, за відкриті серця, і щоб ця віра залишалася не тільки у дітей, а й у дорослих!