…Зачувши кроки, що наближаються, шістнадцятирічна Огюста Мартін швидко оправила поділ сукні, підхопила залишений на ганку кошик з фруктами і вискочила на вулицю перед самим ластовитим носом всього Монтр-Дорталя, який належав святому отцю Клименту, ієромонаху фран. Падре мало не налетів одразу на випорхнулу з підворітні круглобіду пташку, але не встиг він ні чортихнутися як слід, ні привітно підчепити на долоню чарівний зад пустунки, як той уже погойдувався в відстані кількох кроків перед ним, наводячи в рух крутим боком навантажену. виноградними гронами плетений кошик. Святий отець крекнув лише від задоволення, споглядаючи спокушувані тепер перед його поглядом гідні уваги принади.

– А-Ой!!!

Кошик з фруктами стрімко кинувся вниз і був врятований від падіння тільки своєю володаркою, що приземлилася трохи раніше на гранований камінь тротуару. Огюста сиділа на тротуарі з засмученим стражданням обличчям, утримуючи врятований кошик у руках, і здивовано дивилася на свою босу ніжку вколоту відкотеним у канаву камінчиком.