Ми поклялися бути разом завжди. Але отримали лише два роки. Тепер я повернувся, щоб забрати те, що в мене вкрали. Вона моя, тож я поверну і утримаю її поруч зі мною. Знову. У брудного працівника нафтової вежі, як я, не мало бути такої дружини. Вона була маленькою, невинною квіткою, якої ніколи не мали торкнутися мої брудні руки. Але Леана була моїм усім. Мої серцем. Моїм сном. І рік тому вони сказали мені, що інший чоловік забрав її в мене. ... І тільки-но я дізнався, що все це було повною хернею. Тепер їм доведеться страшенно дорого заплатити за цю брехню. Її сім'я завжди знала, що я недостатньо вдалий для неї. Інший бік медалі, надто грубий і дикий для їхньої милої, невинної Леани. Вони брехали, щоб утримати нас далеко один від одного. Але тепер, коли я знав правду? Ну, тепер я збираюся повернути те, що належить мені! Я став сильнішим, жорсткішим і одержимішим чоловіком, ніж був раніше. І в багатстві і в злиднях, так? Вона прийняла мене, коли я був бідним і любила кожну секунду, коли мої грубі руки притискали її до нашого шлюбного ліжка. З того часу я розбагатів, але вже готовий кинути все, щоб повернути її у свої обійми, туди, де вона й має бути. Засранці, які забрали її, у мене думають, що змогли розлучити нас. ...Вони страшенно помиляються. Рік тому я думав, що її втратив. Два дні тому я знав правду. А сьогодні ввечері я поверну свою дружину. І якщо знадобиться, я спалю цей світ вщент, щоб дістатися до неї.