Я живу в Лос-Анджелесі більше тридцяти років. З 1981 року, коли я вперше прибув, і донині LA Weekly був повсюдно присутній у місті. Багато років тому в кінці Weekly була колонка пліток, у якій постійний склад авторів, які надсилали свої репортажі до заповнити сторінку. З якоїсь причини ці люди використовували мене як потіху і досить часто висміювали мене. Ще кілька років тому я отримував електронний лист від когось із запитанням, чи читав я про те, що про мене говорили в LA Weekly. А потім, у серпні 2010 року, Шеллі Леопольд і Густаво Тернер, двоє дуже добрі люди з LA Weekly запитали, чи не хотів би я бути співавтором із випадковою статтею чи редакційною статтею. Оскільки це вони запитували, я сказав, що точно. Пізніше того ж місяця я почав публікувати повідомлення на сайті LA Weekly. Моя головна мета полягала в тому, щоб отримати список відтворення для мого суботнього вечірнього радіошоу на KCRW FM. У листопаді 2010 року Густаво запитав мене, чи хочу я взяти інтерв’ю у Ніка Кейва про його альбом Grinderman II і включити його як функцію. Я сказав так. Я вважаю, що це був мій перший раз у друкованій версії. На початку наступного року Густаво сказав, що йому дуже подобається одна з опублікованих мною речей, і він хоче розмістити це у друкованій версії, щоб побачити реакцію. Він зробив, і людям це сподобалося. Він попросив мене робити внески щотижня. Я роблю це з лютого 2011 року. Гнів є моєю мотивацією для написання колонки. Для пані Моліно та подібних я якийсь придурок на ім’я Шекі. Повірте, я отримав це і ніколи не забуду. Коли я читаю щось подібне до наведеного мною прикладу, я не можу пояснити вам, наскільки це мене надихає. Увімкнений навіть не починає покривати його. Це нагадує мені, що я з’їв більше різного лайна, ніж їм коли-небудь доведеться, і я все ще тут. Ось чому я перевищую результати. Я живу для того, щоб ховати таких людей. Не знаю, скільки триватиме ця робота. Я надсилаю шматки, а вони їх друкують. Наразі це було добре. Через обмеження місця редактор повинен обрізати матеріал і часто вважає за потрібне змінити назву, яку я надіслав, на те, що я б ніколи не сказав. Я не проти нічого з цього. Я знаю, що у редакторів є робота, і зрештою моя версія опиниться тут. . . оригінальна форма та назва без змін: Перед Чопом. Моя вірність тобі. Так було завжди. Це єдина причина, чому я все це роблю. -- Генрі