Маттео Банделло (Matteo Bandello, бл. 1485-1561) - видатний італійський новеліст XVI ст. Народився Кастельнуово в П'ємонті. У молоді роки вступив у домініканський орден. Багато мандрував, користувався прихильністю государів Північної Італії (д'Есте, Сфорца, Бентінольо). Деякий час провів при Мантуанському дворі, де був учителем знаменитої Лукреції Гонзагу (1537). У роки боротьби іспанської та французької партій за панування на півострові рішуче став на бік останньої. Після битви при Павії (1525), що закінчився розгромом французької армії, емігрував до Франції, де Генріх II зробив його єпископом Ажана (1550). Тут Банделло провів залишок свого життя, користуючись увагою з боку діячів французького Ренесансу. Головна літературна праця Банделло — його новели (3 томи, Лукка, 1554 р., посмертний, IV т. — Ліон, 1573 р.). Загалом він написав 214 новел. У цих новелах Банделло виступає майстерним зобразителем життя італійського суспільства Чинквеченто (XVI ст.) і в дусі свого часу віддає данину сентиментально-чутливому та «кривавому» жанрам. Популярність Банделло була дуже значною. З однієї його новели Шекспір почерпнув сюжет своєї трагедії «Ромео та Джульєтта».