Мене звуть Адріана. Я тінь, що блукає в темряві власних спогадів. З дня моєї смерті минуло вже триста років. Поступово моя пам'ять слабшає, події минулого тьмяніють, втрачаючи гостроту. ,Моє ім'я І Нейтана. Через триста років Адріана зустрічає юнака, схожого як дві краплі води на її коханого. Під страхом зникнення вона не може стикатися зі світом людей, та й самі люди не в змозі бачити тіні. Однак цьому юнакові вдається розглянути її… Адріана розуміє, що це той самий Нейтан, але тепер він мисливець на тіней, а вона сама з його нареченої перетворилася на істоту, яку необхідно знищити…