Обсягу творчого багажу зовсім молодого автора Айгуль Іксанової міг би позаздрити навіть зрілий письменник. Її розповіді та повість «Вулиці Севільї» поєднує поєднання філософії, містики та динамічного пригодницького сюжету. Роздуми про сенс життя, Бога і релігію, любов і долю, про шлях, який має пройти кожен, і будинок, куди належить повернутися,— нагадують «Алхіміка» Пауло Коельо. Однак незвичайність підходу автора до вічних питань у контексті реалій сучасної дійсності відрізняє своєрідну прозу Айгуль Іксанової від відомих творів схожих жанрів.