Оповідання та повісті В. Покровського, випускника Малєєвських семінарів та одного з найяскравіших представників так званої «Четвертої хвилі», швидко вивели автора до першого ешелону вітчизняної соціальної фантастики. Подіями НФ-літератури 80-х — початку 90-х стали повісті «Час Темного Полювання» (1983), де дано несподіване трактування теми «прогресорства», «Танці чоловіків» (1989), «Перукарські хлопці» (1989–1990). ). Перу В. Покровського належить і одна з найяскравіших оповідань того часу — пронизлива антимілітарна притча «Найостання війна» (1984). Фантастика У. Покровського виділяється як відточеністю стилю, а й неабиякої сміливістю у постановці «клятих питань». Колеги з цеху охрестили письменника «чемпіоном оксюморона, жерцем синтаксичної ілюзії».