«Ми не можемо знати всього… все не так однозначно…» «Не буває диму без вогню…» «Всі брешуть, я нікому не вірю…» «Я знаю цих хлопців, вони не могли так вчинити…» «Там, нагорі, теж не дурні сидять ... » Всі ці твердження здаються зваженими і справедливими. Але на практиці вони нерідко обертаються відмовою від спроби розібратися в ситуації, залежністю від «старших за званням», перетворенням самостійних суб'єктів — на безпорадних дітей, які не мають власної думки або сліпо вірять тому, що їм згодовують мас-медіа та соціальні мережі. досліджує пропаганду з погляду психології. Вона не ставить собі за мету переконати читача в будь-якій точці зору. Моя мета як автора — розповісти, що таке пропаганда, які прийоми вона використовує, як вона працює всередині нашої голови та у зовнішньому медіапросторі. Я впевнений, що навіть у нашому складному світі, де брехня і справді перемішалися, де засоби масової інформації створюють настільки переконливі картинки, що їхня істинність навіть не хочеться ставити під сумнів — людина може самостійно повернути собі контроль над тим, що вона знає і в що. вірить, отже, і над власним життям. Але для цього потрібно озброїтися інформацією, логікою, усвідомленістю стосовно своїх почуттів та емоційним інтелектом.