Роман «Пливун» став останнім закінченим твором Олександра Житинського. У цій книзі виявилася з абсолютною точністю передбачена вся російська суспільна, політична та культурна ситуація найближчих років, аж до релігійної ворожнечі. «Пливун» — лірична проза дивовижної сили, сумна, точна, у найкращих традиціях петербурзької притчевої фантастики. У видання включені також вірші Олександра Житинського, які він писав у молодості, потім — зрідка — протягом усього життя, але друкувати відмовлявся, бо поетом себе не рахував. Тим часом багато критиків помічали, що саме у віршах він по-справжньому розкрився, розповівши, можливо, найголовніше про мрії, розпач і болісне переродження шістдесятників. Вірші Житинського — його таємний щоденник, який не має собі рівних за сповідальністю та тверезістю.