Якщо я чомусь навчився з коміксів, то це те, що кожна людина має слабкість — те, що може повністю зіпсувати їй день. Для людини-вовка це срібна куля. Для Супермена — це криптоніт. Для мене це був Лист. З одним листом мого тата відправили назад до Афганістану, щоб керувати гелікоптерами Apache для армії США. Тепер у мене є лише його листи. Дев’яносто один з них, якщо бути точним. Я зберігаю їх у його старій пластиковій коробці для сніданків — тій, на якій зображена крута чорна машина, під якою написано Knight Rider. Окрім моїх коміксів, татові листи — це єдине, що я читаю неодноразово. Я знаю, які з них читати, коли я втомлений і мені потрібно щось підхопити. Я знаю, які з них змусять мене відчути, що я можу підкорити світ. Я також точно знаю, куди піти, коли забуду день народження мами. Незважаючи ні на що, кожна буква завжди говорить саме те, що мені потрібно почути. Але найбільше я хочу почути, що мій тато повертається додому.