У повісті «Спадщина», присвяченій пам'яті матері  «Микола Самохін зумів, анітрохи не впадаючи ні в полемічний пафос, ні в фальшиве розчулення, показати, як непрості насправді так звані „прості люди“, як міцно бувають укорінені в них поняття про порядність, справедливість, борг. У повісті „Спадщина“ використані уривки з рукопису матері, яка вирішила на схилі років зафіксувати (раптом знадобиться комусь?) досвід прожитого життя. Перші абзаци наводяться без виправлення: з усіма помилками, що зливаються воєдино словами, без розділових знаків. Сама назва звучить так: „Спогади про свої минулі роки“. І все-таки читаючи ці сторінки (надалі дбайливо відредаговані сином) розумієш, де лежать витоки самохінської інтелігентності.» (І.Фоняков)