Ось ніколи не замислюєшся. Адже не замислюєшся? Входиш у гру, створюєш собі персонажа. Вибираєш зовнішність, клас, балуєшся-балуєшся. Бігаєш, знайомишся з новими людьми, дедалі більше поринаєш у цей світ. І розумієш, що він став частиною тебе. Розумієш, що частина твого життя за тебе мешкає комп'ютерний персонаж. Ця маленька, тривимірна моделька з крутим озброєнням, у відмінних обладунках, у найкращому (безперечно) клані. А може, все не так просто? Для свого персонажа ви великий творець. Бог. Творець та батько (або кохана мамуля, складно сказати). І він знає, що ви. Ви, і ніхто інший, здатні чинити його долю. Від вас і тільки від вас залежить, що говоритиме персонаж. Про що він думатиме. Куди він піде і який шлях вибере на просторах обраної вами іграшки. Навіть його власна смерть — у руках непогрішного, істинно вірного, безперечного темного володаря. Так-так, це все про вас, мої дорогі гравці. Але що буде, якщо персонажі залишаться без нагляду? Якщо вони зможуть самі вирішувати, що робити і що говорити? Якщо від них залежатиме сюжетна лінія гри? І до чого може призвести подібна самостійність з боку персонажів? На ці, та багато інших питань, відповість Інквізитор — персонаж комп'ютерної гри Велика Легарія, до якої гравці втратили доступ і тепер неписам доведеться вершити свою долю самим. Авторський чистовик.