Світ, у якому я живу, вже давно загруз у бруді, смертях та жадібності. Люди звикли до такого способу життя, і все більше здавалося, що їх все влаштовує. Вони втратили залишки своєї людяності, а заразом і себе самих. Мене звуть Мей, мені дев'ятнадцять років і я звичайнісінька школярка. Точніше сказати, була, доки моє життя не розділилося на: «до» та «після». Через одну безглузду випадковість я втратила все: дім, сім'ю, надії на майбутнє та свободу. Не залишилося нічого, окрім порожнечі. Я не пам'ятаю того дня, коли перестала бути собою, не знаю причини і тих, хто зі мною це зробив. Але одне знаю точно: нікому не можна довіряти, навіть собі. Ніколи не знаєш хто друг, а хто ворог. Хто допоможе у скрутну хвилину, а хто встромляє ніж у спину. Але найгірше те, що тепер не знаєш, хто ти. Містить нецензурну лайку.