У цій поетичній збірці автор зібрав свої твори, написані як останнім часом, так і створювалися протягом дуже довгих років. Автор також включив до збірки своє прозове есе «Як робити вірші», підбиваючи їм як би підсумок своєї багаторічної роботи в галузі поезії. Не наслідування Маяковському, але його вплив безсумнівно. Всі ці твори (за одним винятком) не увійшли до поетичної збірки автора «У камері смертників», що вийшла друком у 2003 році. Одні на момент формування збірки просто ще існували, інші ж повною мірою задовольняли свого творця. Тому під деякими творами (часто дуже невеликими) стоїть не одна якась дата їхнього твору або дати початку і закінчення роботи над ним, а ціла низка дат. Але щось у забракованих віршах таки було, і це «щось» змушувало автора знову і знову повертатися до них. І ось роботу завершено. Тепер у принципі майже все у минулому. Ось тому й підзаголовок «Поетичне ретро». Втім, підзаголовок міг бути іншим, наприклад, «Остання ставка». Чому ж такий? А ось чому. Це є фактично моя остання поетична ставка на рулетці поезії. Всі інші мої ставки виявилися програшними. Так, може, останню чекає виграш?! Насамкінець автор вкотре хоче процитувати слова геніальної китайської поетеси (саме поетеси, а не поета!!!) Лі Цин-чжао (11-12-ті століття н.е.): «Але натхнення не буде часом зметено». Від себе додам: і плоди багаторічної наполегливої праці не так легко піддаються руйнівному впливу століть. Втім, все в Божих руках.