«Він народився вночі, у саму глуху і темну годину. Кармінний місяць уже зник за горизонтом, а смарагдовий - ховався в щільних хмарах. Тому, якби він мав очі, він все одно не зміг би розгледіти ні гострих скель, що оточують западину, ні маслянистої калюжі басейну, ні важкої туші досконалого, що дав життя новому виводку. Він міг би розрізнити віддалений шум моря і голоси народжених, недосконалих і досконалих, але він не мав вух. Єдиний дар, що дістався йому від мертвого предка, був нюх. Він забрав його повністю, без залишку, і тепер його крихітний мозок зростав, вбираючи нову і нову інформацію…»