«Бабку Аріну в селі не люблять. Кожен другий хлопець пам'ятає сіль, що вп'ялася нижче спини з бабкиної гладкоствольки, потирають потилиці відтягнуті за вихори міцною бабиною рукою пацани, луплять подряпини від вербового прута дівки малолітні, яких сіллю бити. А хай не лізуть! Що робити, коли в однієї Арини в саду яблука солодкі, як мед, і не червиві зовсім, а в ставку, кажуть, рибки плавають із справжнього золота? Не захочеш, а полізеш! От і лазять, а бабка в засідці з берданою чекає, б'є без промаху. Шалит бабка…»