«… «Отже, він і справді полковник», – подумала Джейн із задоволенням і кивнула у відповідь. Граф не дав їй часу відкрити рота і почав швидкий допит, майже такий самий, який влаштував їй щойно полковник Кранін. Її відповіді, здавалося, йому сподобалися, рази два він навіть кивнув. — Тепер я попрошу вас, міс, повільно пройти до дверей і назад. Вона корилася. Але за це дві тисячі фунтів не платять. Ладно, там побачимо». Граф Стриптич, насупившись, побарабанив по столу своїми білими пальцями. …»