«Земля була пухкою, прохолодною і дуже смачною, схожою на дріжджовий пиріг з ревенем. Особливо гарною виявилася нижня частина дерну, сантиметрів на двадцять у глибину, немов з нижньої частини пиріг пропікся краще. Щоправда, справа трохи псувала трава, що покривала дерн, - коротка, густа і жорстка, як свиняча щетина. Першого дня Соня порізала об неї пальці, намагаючись видерти жменю жирної, солонуватої землі з-під товстої шкіри - шкура, думала вона, це саме шкура, а не трава. Пальці й зараз саднили, вкриті дрібним розсипом почорнілих подряпин; їх треба було промити, але – ніде…»