Дві ночі на рік: на Різдво та на Великдень — колишні малолітні злочинці не можуть спати. Вони чекають на заповітну пісеньку, щоб увімкнути світло і спуститися на вулицю, хоча у всіх, крім Паші, є в сім'ях прийомні діти. Дві ці ночі на рік у хлопців хоч і найважчі, та й найулюбленіші. Світлять зірки, звучить у пам'яті колискова, і Сашко, Сашко, Вітя, Даша, Коля, Павлик та Антон знову стають маленькими, безпорадними та нікому не потрібними. Знову замерзають і знову починають вірити у диво всім серцем.