Мало хто сумнівається у силі та могутності нашої Армії. А вже в майбутньому... Але й зараз, як і завтра, головною основою її є військовослужбовці: солдати, прапорщики, офіцери... Люди у розквіті сил і здібностей. І яких сил! Яких здібностей!! І приховані унікуми серед них є, і невідкриті таланти, і... Крім, звісно, вміння та навичок володіння військовою професією. Про це знають командири, пишаються своїми військами, підрозділами... Так само, пишаючись, полковник Ульяшов, заступник командира з виховної роботи, необережно — наступного ранку гірко шкодуючи! — дав «слово офіцера» своїм старим товаришам, теж полковникам, але гелікоптерам, що його полк запросто переможе прославлений ансамбль гелікоптерів уже через місяць. В іншому випадку, Ульяшов з'їсть свої погони, портупею та чоботи на додачу. Це було вчора, у ресторані. Проводили одного з гелікоптерів у Ле Бурже, на авіасалон. Вранці для полковника Ульяшова вчорашнє виявилося гіркою дійсністю. І командир полку, генерал Золотарьов, дізнавшись про парі, зажадав слово виконувати, якщо дав… І поїхав у санаторій. Ульяшову безальтернативно довелося відповідати. У романі є і кастинги, і відкриття талантів, і приїзд у полк фельдмаршала Суворова, і стрибки з парашутом, і похід у розвідку, і допити заарештованих, і польоти на гелікоптері «Робінсон», і знайомство Юрія Михайловича з Віктором Володимировичем, і доленосна зустріч Володимира Трушкіна з Дашею, Женьки Тимофєєва з Вірочкою, Віктора Володимировича з американкою Гейл, знайомство «конюха» з Дениською, і пояснення генерала Золотарьова з Аннушкою Богдановою… І музика, і весільний марш Мендельсона (відразу для трьох пар!)… завдяки» полковнику Ульяшову, його «слову офіцера». До речі, і в нього схоже весілля намічається.