Міцно стоїть Тридев'яте царство. На великій твердині – Алатир-камені. Вартові богатирі славні несуть. Цар Берендей на свою дочку, Василису Премудру, з гордістю дивиться. Баба-яга чуйним носом чаклунство вороже винюхує. Народ чесний живе і живе і добра живе. Все начебто і славно. Але щось вкрив у царстві-державі потекло останнім часом. То старший по харчевнях Язі палиці в колеса вставляє. То Народ завіти старі забувати почав. То ось мерехтять Василині щось стало, аж до моторошно. Заходить у своєму замку надсадним сміхом Кощій, на таку собі дурницю людську дивлячись і спльовуючи собі під ноги. Чи зуміє Василина розгадати «не» розв'язану загадку? Чи втілить у життя Баба-яга свою мрію про млинець? Що відбувається з Алатир-каменем? Чи встигнуть друзі вірні вчасно? І що насправді відбувається прямо під носом царя-батюшки?