У японській літературі з'явився серійний убивця — персонаж, який чинить численні злочини без видимих причин. Йому невідомо каяття чи уявлення про гріх. Він не відчуває провини і легко виправдовує скоєне: «Я завжди роблю щось без особливих причин. От і людей теж убивав без особливих причин. Це схоже на легку закоханість, коли маєш від неробства і не знаєш, куди себе подіти. Люди дуже схильні до такого стану». Такою є психологія цього незвичайного для японської літератури персонажа, художнє дослідження якої представлене в романі «Синева небес» (1990). Соно Аяко (нар. 1931 р.) — одна з найвідоміших письменниць сучасної Японії. За 50 років вона опублікувала понад 40 романів та есеїв, перекладених майже на всі європейські мови. Творчість її відзначено багатьма преміями та нагородами, зокрема нагородою Ватикану (1979). Будучи переконаною католичкою, Соно Аяко належить до нечисленної групи японців, які живуть у буддійській країні, повинні співвідносити національні цінності з християнськими. У «Сині небес» ця особливість виявилася у безжальному психологічному аналізі, якому піддані головні герої роману.