Володимир Арістов (р. 1960) - поет, прозаїк, есеїст. Автор дев'яти книг віршів та роману «Пророцтва очевидця» (2004), статей та есе про філософію поезії та окремих поетів (Пастернак, Кавафіс). Лауреат Премії Олексія Кручених (1993), Премії Андрія Білого (2008) та премії «Відмінність» (2016). Вірші Аристова належать до метареалістичного спрямування поезії (Олексій Парщиков, Іван Жданов, Ілля Кутик). У колі метареалістів Арістів, поряд з Аркадієм Драгомощенком, найбільш «західницьке» крило: коріння його індивідуальної манери сягає поезії Рільке, італійських, грецьких поетів початку XX століття. Аристов воліє нерифмований вірш, але найчастіше білий, ніж вільний, оскільки йому дуже важлива мелодійна інерція, продовження звуку саме собою. Речовий світ віршів Аристова найбільш безтілесний, складається з невиразно помітних великих предметів: світло, тінь, річка, - проте всі вони метареалістично розуміються як повноправні учасники діалогу.