Гевін каже Делайлі, що він її – повністю – але все в цьому Будинку з ним не відповідає. Після семи років самітництва в школі-інтернаті на Східному узбережжі Делайла Блу повертається до свого маленького містечка в Канзасі, де майже нічого не змінилося. Батьки так само консервативні і до всього байдужі, її спальня виглядає так само, як і в день від'їзду, а ізгой Гевін Тімоті, як і раніше, виглядає так, ніби виповз зі своїх темних і пом'ятих малюнків. Це миттєво вражає Делайлу. Гевін завжди жив у дивному будинку: стара будівля на околиці, оточена безліччю дерев, там, де місто здає свої права чагарникам. Будинок непереборно притягує Делайлу, і не дарма довкола нього високий паркан, а Гевін закликає Делайлу бути обережною. А все те нелюдське, що живе там із ним, не зупиниться перед тим, щоб їй нашкодити, аби прогнати подалі.