Я не хотів змін! Жодних! Моє життя мене більш ніж влаштовувало. Своє становище я вигриз у Долі, і чесно! Жодних тат, мам та інших родичів у зростанні мого добробуту участі не приймало. , становище в суспільстві, залізне здоров'я і зовнішність молодого Дольфа Лундгрена. А тепер мені знову тринадцять, я дворянин старовинного роду ... і на цьому добрі новини закінчуються. дуже точна. Батько п'є і грає, мати втекла від нього і живе окремо, сестри - дури з амбіціями, з грошима - повний швах! Ах так! На дворі 1914-й, і у світлі Революції, що наближається, я вже не впевнений, чи вважати моє дворянство бонусом чи проблемою?