Наш освічений читач безсумнівно обізнаний, хоча б загалом, про спосіб життя дворянського стану у першій половині XVII століття. Ми вітаємо кожного, хто розповість про соколине і псове полювання, які не припиняються незважаючи на едикти про дуелі, щедрому служінні Купідону, а також і Вакху. Всі ці гідні заняття більшою чи меншою мірою заповнювали собою дозвілля благородних шевальє. Однак улюбленим проведенням часу будь-якого поважного себе аристократа епохи Людовіка XIII безсумнівно було складання змов. У роки правління Рішельє це заняття стало настільки популярним, що кількість французьких дворян, що склали голову на пласі або згнили в Бастилії, перевершувала кількість заколотих на дуелі, незважаючи на те, що останні траплялися з будь-якого приводу, а також зовсім без нього. Тому ми не дивуватимемося, виявивши панів Бассомп'єра, Монморансі, дю Трамбле і де Гіза, які зібралися разом як справжніх змовників. Вони ними й були. А щоб розсіяти всі сумніви, додамо до присутніх королеву-мати. Справа відбувалася в Ліоні, де зупинився король, який раптово відчув сильне нездужання. Лікар короля мосьє Бувер знайшов у його величності небезпечну лихоманку. Людовік XIII наказав послати за королевою Анною у Фонтенбло. Через півгодини його величність наказав викликати в Ліон також і королеву-мати. Він відчував присутність непроханої гості — бабусі з косою. Королі теж смертні, і ніщо людське їм не чуже. Слабкість монарха пробачлива: він не міг знати, що ця малоприємна дама відкладе свій візит на тринадцять років.