«Мені не доводилося бачити мого друга у більш прекрасній формі та розумово та фізично, ніж у 1895 році. Його зростаюча слава принесла з собою неосяжну практику, і я був би винен у непростимій нестриманості, якби навіть трохи натякнув, ким були деякі імениті клієнти, які переступали скромний поріг нашої квартири на Бейкер-стріт. Втім, Холмс, як усі великі художники, жив тільки заради свого мистецтва, і, за винятком герцога Холдернесського, мені рідко доводилося бачити, щоб він просив значну винагороду за свої неоціненні послуги. Він був настільки не від світу цього - або настільки вибагливий, що часто відмовляв багатим і впливовим людям, якщо їх проблеми його не приваблювали, але тижнями віддавав себе всій справі якогось скромного клієнта, якщо ця справа відрізняли незвичайні та інтригуючі особливості, які спалахували його уяву і були викликом його проникливості…»