В особистому архіві Фаїни Раневської, який вважався втраченим понад чверть століття, виявились не лише її сенсаційні мемуари, щоденники, малюнки, а й добірка поезій. За життя велика актриса не показувала їх навіть найближчим друзям, серед яких була й Ганна Ахматова, – це її Раневська вважала Поетом з великої літери, а себе – лише «рифмоплетом» (її власні слова). Однак кожен, кому пощастить прочитати цю книгу, може переконатися, що «вірші» Раневської – справжня поезія: дотепна, талановита, дуже смішна, дуже гірка, дуже особиста. Як і її невідомий рукопис, що зберігався в одній папці з віршами та озаглавлений «Недруковані афоризми»: «Про тих лежачих, яких не б'ють, зазвичай витирають ноги». «Можна і безкоштовний сир з мишоловки з'їсти. Якщо ти друга миша, а не перша». «Справжні чоловіки не плачуть. Але як же вони часом ниють!» «На два споконвічні російські питання «Хто винен?» і що робити?" Давно існує проста російська відповідь: «А хрін його знає!»