Ілля Лунін не міг відмовити рідній тітці, хоч вони й не бачилися років з двадцять. У селі Старе Ясачне, в дідовому домі, Ілля провів найкращі канікули свого дитинства — ці спогади міцно прив'язали його до рідні. А біда у Тетяни Василівни і справді сталася неабиякою: сина її, Анатолія, звинуватили у вбивстві нареченої. Лунін без особливого полювання вирушив до районного центру. Як він і очікував, колеги з району прийняли слідчого з області з відвертою настороженістю та ворожістю. Для них він чужинець, який сумніватиметься у їхній роботі, у доказах, зібраних у справі, і вигороджуватиме рідню. Зі свого боку Лунін не думав, що місцеві правоохоронці фальсифікуватимуть докази просто через недомисли чи злобу. Тільки він знав, що навіть у найпростішій і зрозумілішій на перший погляд справі, буває, таяться глибоко заховані ниточки,— тільки потягни…