Автор розглядає різні напрями аудіокультури ХХ століття – становлення художнього та публіцистичного радіомовлення, історію грамзапису та звуку в кіно – як у самостійному їх розвитку, так і в загальному процесі організації обміну звукової інформації. кінематографа – Всеволода Мейєрхольда, Олександра Таїрова, Андрія Тарковського, Анатолія Ефроса, Рози Іоффе, Ігоря Іллінського, Ераста Гаріна та їхніх колег. Аналізується історія аудіокультури ХХ століття та її напрямів, а також форми мистецтва звукового відображення дійсності, що з'явилися на рубежі XX-XXI століть – арсакустика та ін.